Які бувають заповідники?

В Україні створено розгалужену систему заповідних територій, кожна з яких має своє призначення та рівень охорони природи.

Природні заповідники — це найстрогіші природоохоронні ділянки, де природа живе без втручання людини. Тут заборонено будь-яке господарювання, а головна мета — наукові спостереження та збереження первісних екосистем (наприклад, Карпатський, Медобори). Поруч із ними важливу роль відіграють біосферні заповідники, що мають міжнародне значення й входять до мережі ЮНЕСКО. Вони поєднують охорону природи з науковими дослідженнями та екопросвітою (Асканія-Нова, Карпатський біосферний).

Дещо інший підхід мають національні природні парки — великі території, де природа охороняється, але організований туризм і відпочинок дозволені за спеціальними правилами. Серед відомих — Шацький, Синевир, Гуцульщина. Подібну роль на місцевому рівні виконують регіональні ландшафтні парки, де поєднуються охорона ландшафтів та екотуризм, а традиційне природокористування суворо контролюється (Гранітно-степове Побужжя, Кінбурнська коса).

Окремо виділяються менш масштабні, але цінні об’єкти. Заповідні урочища — невеликі унікальні ділянки лісу, степу чи болота, що зберігають рідкісні види без створення інфраструктури (Княждвірське, Сухолужжя). Заказники покликані захищати окремі природні ресурси або види тварин і рослин; вони можуть бути ландшафтними, ботанічними чи орнітологічними (Канівські гори, Єланецький степ). Пам’ятки природи охороняють окремі об’єкти — вікові дерева, водоспади, печери чи скелі (Дуб Максима Залізняка, Смотрицький каньйон).

Частину заповідної мережі становлять об’єкти, де природа тісно пов’язана з наукою та культурою. Ботанічні сади збирають і вивчають рослини з різних кліматичних зон (Національний ботанічний сад ім. Гришка, Донецький ботсад). Дендрологічні парки зосереджуються на колекціях дерев і кущів, важливих для науки й озеленення (Софіївка, Тростянецький дендропарк). Зоологічні парки працюють для збереження і розмноження рідкісних тварин та екопросвіти (Київський зоопарк, Харківський зоопарк). А парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва оберігають створені людиною унікальні ландшафтні ансамблі, що мають історичну й художню цінність (Олександрія, Качанівка).

Разом ці різні за масштабом і призначенням території формують єдину природоохоронну мережу України. Вони зберігають біорізноманіття, підтримують наукові дослідження, допомагають людям відчути красу живої природи й передати її наступним поколінням.