Національний природний парк

Нацпарки — великі установи, які мають проекти організації території, для них створюються адміністрації, а утримання парку потребує фінансування. Також врахуйте що нацпарки мають значну рекреаційну складову. Створити нацпарк - значна робота, тож залучайте якомога більше партнерів та однодумців.

1. Дослідження території
2. Наукове обґрунтування
3. Клопотання
4. Схвалення ОДА/Міністерством
5. Проєкт створення
6. Рішення та підписання указу президента

Національні природні парки — це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення.

Основна мета створення — збереження та відтворення природних комплексів та об’єктів. 

Ініціаторами створення можуть бути громадяни та громадянки, Обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, наукові установи, природоохоронні громадські об’єднання, інші зацікавлені підприємства, установи та організації.

У Національних парків є ряд завдань: 

  • збереження цінних природних та історико-культурних об’єктів

  • забезпечення рекреаційної діяльності

  • проведення наукових досліджень

  • проведення екологічної освітньої діяльності

Тому кожен Нацпарк розбивається на відповідні зони:

  • заповідна зона

  • зона регульованої рекреації

  • зона стаціонарної рекреації

  • господарська зона

Розглянемо поетапно створення Національного природного парку

1

Починаємо із дослідження території. Нацпарки покликані зберігати цілі природні комплекси. Відомими прикладами НПП є Олешківські піски, Карпатський Національний парк, Синевир тощо. Природний комплекс — це система природних об’єктів пов’язаних між собою екологічними зв’язками. До досліджень залучайте науковців або наукові установи, профільні громадські організації, які допоможуть визначити цінність природних комплексів та об’єктів.

2

Далі на основі досліджень необхідно скласти наукове обґрунтування, в якому потрібно описати об’єкт та довести його природоохоронну, екологічну, естетичну, рекреаційну та наукову цінність.

3

Подаєте клопотання в Міністерство економіки, екології та сільського господарства. Клопотання має містити: обґрунтування необхідності створення парку, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної, історичної цінності запропонованих об’єктів чи комплексів, розташування, межі та відповідні картографічні матеріали, інформацію про власників та користувачів, наукове обґрунтування.

4

Міністерство в місячний строк має розглянути клопотання, якщо його схвалюють, далі відповідні органи погоджують створення парку з власниками та користувачами території, яка пропонується на заповідання.

5

Наступним етапом є розробка проекту створення національного природного парку. Це забезпечується Міністерством економіки, екології та сільського господарства, а займаються спеціалізовані проектні та наукові установи.

6

Рішення про створення Національного природного парку приймає Президент України, підписуючи відповідний Указ.

На території Національних природних парків вводиться диференційований режим охорони, відповідно до зонування. 

В заповідній зоні забороняється:

  • будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об’єктів транспорту та зв’язку

  • розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення

  • стоянка транспорту, проїзд і прохід сторонніх осіб

  • прогін свійських тварин

  • проїзд механічних транспортних засобів

  • лісосплав

  • проліт вертольотів та літаків нижче 2000 метрів

  • геологорозвідувальні роботи та розробка корисних копалин

  • порушення грунтового покриву

  • застосування хімічних засобів

  • усі види лісокористування

  • заготівля кормових, лікарських рослин

  • випасання худоби

  • вилов і знищення диких тварин, порушення їх оселищ, місць гніздування

  • мисливство

  • рибальство

  • рубка дуплястих дерев, лісокультурні роботи

  • всі види екскурсій, крім пішохідних

  • туризм

  • інтродукція нових видів рослин і тварин

  • збирання колекційних матеріалів

В зоні регульованої рекреації забороняється:

В зоні стаціонарної рекреації забороняється будь-яка господарська діяльність, яка не пов’язана із цільовим призначенням та може зашкодити природним комплексам та об’єктам.

В господарській зоні забороняються рубки головного користування. Оскільки на території цієї зони можуть знаходитись населені пункти та землі інших землекористувачів, в цій зоні дозволена господарська діяльність, крім мисливства.